Версия для печати

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ СЕРГІЄМ ТАТЧИНИМ

Четверг, 25 Май 2017 07:04
Оцените материал
(1 Голосовать)

24 травня Україна святкує День слов’янської писемності і культури. Слов’янська писемність була створена в IX столітті. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. Допомагав йому старший брат Мефодій.
Щоб відзначити цю подію викладач літератури І.Б. Петляк та завідувач бібліотекою О.М. Додонова запросили до коледжу Сергія Татчина, поета та художника з Вінниці.

З паном Сергієм говорили про перспективи використання кириличного шрифту, про місце поезії в сучасному світі, про те, як український автор доносить сьогодні свою творчість до читачів. Сергій Татчин розповів про свої поетичні збірки: як вони народжувались, які вірші є найбільш знаковими для самого автора. Перша поетична збірка «ДЗЕН.UA» вийшла у 2013 році. Ці вірші стали текстами пісень братів Капранових в стилі кобза-реп. Друга поетична збірка носить назву «Семисвічник», сам автор вважає її найкращою зі свого доробку. Незабаром відбудеться презентація наступної збірки, ця книга називається «Вінницька Абетка» і містить поезії, що пов’язані з рідним містом та Вінниччиною взагалі.
«Про автора говорять його твори», - стверджує Сергій Татчин і має рацію. Тому запрошуємо до бібліотеки Вінницького медичного коледжу. Тепер ми маємо два примірники збірки «Пташка» з автографом поета. Дякуємо пану Сергію за цікаву зустріч.


Петляк І.Б.

WELCOME!
коли ні дурниці іще не скоїв,
і все – чи кошерно, чи то – феншуйно,
Господь накриває мене рукою,
і я – чи кайфую, чи то – віршую.

а десь по обіді іду гуляти,
вивчаю провулки і закапелки.
прощаю усіх ворогів заклятих, –
якщо доживете – вертайтесь, welcome!

міркую про світ, фантазую, мружусь.
усе загадково й – водночас! – просто.
у небі надвечір кайфово дуже –
там стільки піщинок, зернинок, проса!

там стільки печалі – не передати!
а щастя – не менше, а більше – вдвічі.
чи навіть утричі! та може статись,
за надміром щастя приходить відчай.

у відчаї – сила, в мовчанні – туга.
ні слова довкола – ні так, ні в риму.
це – ніби прийшов до старого друга
і довго стоїш під його дверима.

уже нетутешній – в минулім часі, –
ортодоксальний, апокрифічний.
а в кожному вдихові – стільки щастя,
що в кожному видиху тане відчай.

оця ідилічна земна картина –
апокрифічна й ортодоксальна:
стоїть в епіцентрі світів людина,
і в неї піщинка в руці – сусальна.

Сергій Татчин

 

DSC 0974

DSC 0976

DSC 0978

DSC 0980

DSC 0984

DSC 0985

 

Последнее изменение Четверг, 25 Май 2017 09:18